Біблія Підтримати проєктПідтримати«Отче наш», псалми та інші молитви з Біблії, щоб молитися її власними словами.
9Тим же то молїться ось як: Отче наш, що на небі! Нехай святить ся імя твоє. 10Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землї. 11Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї. 12І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим. 13І не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. Бо твоє єсть царство й сила, й слава по віки. Амінь.
1Псальма Давидова. Господь пастирь мій, не мати му недостатку. 2Дав менї оселю серед лугів зелених, він веде мене до тихих потоків. 3Він справляє душу мою; він веде мене по праведній дорозї задля імени свого. 4Хоч би я ходив по долинї тїни смертної, то не боюся жадного лиха, ти бо єси зо мною; твоя палиця і підпора дає менї духа. 5Ти наповняєш стіл мій перед очима ворогів моїх; ти помазав голову мою і кубок мій повний, аж переливається. 6Так, милосердє і благодать будуть провожати мене по всї днї життя мого; і жити му в домі Господнїм по всї днї.
1Проводиреві хора: Давидова псальма, як прийшов до його пророк Натан, після того, як зійшовся з Бет-Сабою. Помилуй мене, Боже, по милостї твоїй, по великому милосердю твому прости переступи мої! 2Обмий мене зовсїм від несправедливостї моєї, і очисти мене від гріха мого! 3Знаю бо переступи мої, і гріх мій все передо мною. 4Перед тобою одним я согрішив, і вчинив те, що є зло, перед очима твоїми; признаюсь в гріхах, щоб ти був оправданий в словах твоїх, і справедливий в судї твоїм. 5Ось бо я в беззаконню родився, і в грісї почала мене мати моя. 6Ось, ти любиш правду в серцї, і в серединї серця покажеш менї мудрість. 7Очисти мене від гріха іссопом, і буду чистий; обмий мене, і буду над снїг білїйший! 8Дай менї почути радість і веселість, і зрадїють костї, тобою розбиті. 9Одверни лице твоє від гріхів моїх, і прости всї переступи мої! 10Сотвори менї, Боже, чисте серце, і віднови в менї духа сильного! 11Не відкинь мене від лиця твого, і духа твого сьвятого не відбери від мене. 12Приверни менї радість спасення твого, і дух доброї волї нехай покріпить мене!
1Посходня пісня. Очі мої підношу на гори, звідки поміч моя прийде. 2Поміч моя від Господа, що сотворив небо і землю. 3Не дасть нозї твоїй спіткнутись; твій сторож не дрімає. 4Бач! Сторож Ізраїля не задрімає, і не засне він. 5Господь сторож твій, Господь тїнь твоя, праворуч у тебе. 6Не вдарить на тебе сонце в день, нї в ночі місяць. 7Господь заступить тебе від всякого лиха, він заступить душу твою. 8Заступить Господь вихід твій і вхід твій від нинї по віки.
1Проводиреві хора; псальма Давидова. Господи! Ти розглянув мене, і пізнав. 2Ти знаєш, коли я сяду, і коли встану; ти з далека розумієш думки мої. 3Ти бачиш стежку мою і місце відпочинку, і всї дороги мої знаєш. 4Бо ще нема слова на язику в мене, а вже ти Господи, добре все знаєш. 5З заду і з переду обступив мене! і руку свою положив на мене. 6Розуміннє, надто — дивне, надто високе для мене, не здолїю збагнути його. 7Куди йти менї перед духом твоїм, куди втекти менї від лиця твого? 8Зійшов би я на небо, — ти там єси; спочив би я під землею, і там ти єси. 9Взяв би я крила в зорі ранньої, та й на самому краю моря осївся, 10І туди б рука твоя провела мене, і правиця твоя попала. 11І сказав би я: Тьма таки покриє мене, то й в ночі стане сьвітло кругом мене. 12І тьма не затьмить перед тобою, і ніч яснїє як день; тьма — одно що сьвітло.
1Псальма Давидова. Благослови, душе моя, Господа, і все внутро моє — сьвяте імя його! 2Прославляй, душе моя, Господа, і не забудь усї добродїйства його! 3Він прощає всї несправедливостї твої, сцїляє всї недуги твої; 4Він вибавляє тебе із могили, вінчає тебе ласкою і милосердєм; 5Твою старість добром ситить, молодість твою, як у орла, відновляє.
1Хто під покровом Всевишнього, той буде в тїнї Всемогучого. 2Я кажу до Господа: Ти моя пристань і твердиня, мій Бог, на його вповати буду. 3Він бо спасе тебе від сїла птахоловця і від чуми погибельної. 4І закриє тебе покровом своїм, ти знайдеш притулок під крилами його; щитом і тарчею буде правда його. 5Не злякаєшся перед страхом серед ночі, перед стрілою, що в день летить. 6Перед чумою, що в темряві ходить, перед заразою, що в день нївечить.
1Давидова псальма про те, як він був у пустинї Юдейській. Боже, ти єси Бог мій! Тебе шукаю пильно! Жадає тебе душа моя, за тобою прагне тїло моє у землї висохлій, прагнущій, безводній, 2Щоб бачити силу твою і славу твою, як видїв тебе в сьвятинї. 3Милість бо твоя над життє лучша; уста мої прославляти муть тебе. 4Так, буду тебе хвалити, поки життя мого, руки мої підносити в імя твоє.
24Господь благослови тебе, і хорони тебе! 25Господь нехай сьвітить лицем своїм над тобою, та милує тебе! 26Нехай оберне Господь лице своє на тебе і дасть тобі впокій!
1І молилась Анна й промовила: Звеселився дух мій в Бозї; в гору знявсь ріг мій в Господї моїм; широко отворились уста мої на ворогів моїх, бо я зрадїла спасеннєм твоїм. 2Нема рівно сьвятого як Господь, нема другого крім тебе; один він бо наша скела, один тільки Бог наш. 3Не причиняйте слів гордих; надто сьмілі слова нехай не виходять із уст ваших, бо Господь один: Бог тямущий, а дїла у него все готові. 4Ламлеться лук у потужних, а немічні оперізуються силою; 5Ситі хлїб свій заробляють, голодні сьвяткують; неплідна сїм раз роджає, плідна яловіє. 6Бог і мертвить, Бог і живить; він зводить у глибінь, і в гору підносить; 7Злиденним й багачам (по вподобі) робить, одного веде униз він, другого угору. 8З пороху земного нуждаря підносить, з грязї бідного у гору возносить, щоб з князями посадити, у наслїддє престолом слави надїлити; бо від Господа основи землї, і він заложив на них кулю земну. 9Ноги праведних він стереже, а безбожники в темряві потонуть; бо не своєю силою кріпкий чоловік. 10Хто б устав на Бога згорда, загрімить над ним з неба. Судить Бог усю вселенну, міць дає цареві, і помазанцеві рога високо возносить.
46І рече Мария: Величає душа моя Господа, 47і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм, 48що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди: 49бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його. 50І милость Його від роду до роду на боячих ся Його. 51Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх; 52поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних; 53голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї; 54прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости, 55(як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки.
6І відказав Соломон: Ти виявив мойму отцеві Давидові велику милость, і за те, що він ходив перед лицем твоїм у щиростї, побожностї й в чистотї серця, ти додержав йому цю велику милость і дарував йому сина, що седїв би на його престолї, як і є воно тепер. 7Оце ж, Господи, Боже мій, вчинив єси раба твого намість отця мого Давида царем; але я ще молодик і не знаю нї виходу, нї ввіходу; 8І раб твій обертається серед народу твого, що вибрав ти собі, такого великого народу, що за множеством його неможна його нї злїчити, нї переглянути; 9То ж дай слузї твойму розумне серце, щоб йому правити народом твоїм і вміти розбірати між добрим і лихим; бо хто зможе правити сим величезним народом?
10І благословив Давид Господа перед усією громадою, й промовив Давид: Славен єси, Господи, Боже Ізраїля, отця нашого по віки вічні! 11Твоя, Господи, величність, і сила, й слава, й побіда, й пишнота, й все, що на небі й на землї, твоє; твоє, Господи, царство, й ти висший над усе, яко Владика. 12І багацтво й слава від лиця твого, й ти володїєш над усїм, і в твоїй руцї сила й могучість, і твоя власть, зробити кожного великим і дужим. 13І тепер, Боже наш, ми славимо тебе й хвалимо величне імя твоє.
17Та хоч би не цьвіла фиґовина, не родив виноградник, і оливина завяла; хоч би нива не дала хлїба, не стало овець в кошарі а товару в стайнях, — 18То я й тодї буду веселий в Господї, й радуватись буду Богом спасення мого. 19Бо Господь Бог — моя сила, він дасть менї сугакові ноги й виведе мене на високі гори.
39І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.
20Не про сих же тільки молю, а також і про тих, що задля слова їх увірують у мене, 21щоб усї одно були: яко ж Ти, Отче, в менї і я в Тобі, щоб і вони в нас одно були, щоб сьвіт увірував, що Ти мене післав єси. 22І славу, що дав єси менї, дав я їм, щоб були одно, яко ж ми одно. 23Я в них і Ти в менї, щоб були звершені в одно, і щоб зрозумів сьвіт, що Ти мене післав єси і полюбив їх, яко ж мене полюбив єси.
14Того ж то приклоняю колїна мої перед Отцем Господа нашого Ісуса Христа, 15від котрого всяке отцївство на небесах і на землї зветь ся, 16щоб дав вам по багацтву слави своєї утвердитись силою через Духа Його у нутряному чоловіку, 17щоб Христос вселив ся вірою в серця ваші, щоб ви, закоренившись і оснувавшись у любови, 18могли зрозуміти з усїма сьвятими, що таке ширина, й довжина, й глибина, й висота, 19і зрозуміти любов Христову, що перевисшує (всякий) розум, щоб сповнились усякою повнею Божою. 20Тому ж, хто може зробити геть більш над усе, чого просимо або думаємо, по силї, що дїйствує в вас. 21Тому слава в церкві в Христї Ісусї по всї роди на віки вічні. Амінь.
9І про се молюсь, щоб любов ваша ще більш та й більш достаткувала у розумі і у всякому чуттї, 10щоб допевнитись вам, що лучче, і щоб були чисті і непорушені в день Христа, 11сповнені овощами праведности через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу.
9Того-то й ми, від того дня, як почули, не перестаємо за вас молитись і просити, щоб ви сповнились розуміннєм волї Його у всякій премудрости і розумі духовному, 10щоб ходити вам достойно перед Господом у всякому догоджуванню, і у всякому доброму дїлї приносячи овощ і ростучи в розумінню Бога, 11кріпшаючи усякою силою по потузї слави Його на всяке видержуваннє і довготерпіннє з радощами, 12дякуючи Отцеві, котрий зробив нас достойними спільности в наслїддю сьвятих у сьвітлї,
24Тому ж, що може вас оберегати без спотикання, і поставити перед славою своєю непорочних в радостї, 25єдиному премудрому Богу, Спасителю нашому, слава і величчє, держава і власть, тепер і по всї віки. Амінь.