¹Чого ворушаться народи, і люде промишляють про нїкчемне?

²Піднімаються царі землї, і князї радять раду проти Господа й проти Помазанця його:

³Розорвім пута і скиньмо з себе посторонки їх!

⁴Господь, що сидить на небесах, сьміється, і ругається над ними.

⁵Тодї промовить до них у гнїві своїм і яростю своєю перелякає їх.

⁶Се ж я помазав царя мого над Сионом, сьвятою горою моєю,

⁷Ізвіщу проповідь, що сказав Господь до мене: Ти син мій, нинї зродив я тебе.

⁸Проси в мене, й дам тобі народи в наслїддє, а кінцї сьвіта у владїннє.

⁹Жезлом зелїзним розібєш їх, як череповину потрощиш їх.

¹⁰Зрозумійте ж се, царі, й одумайтесь, усї суддї землї.

¹¹Служіть Господеві зо страхом, і радуйтеся з дрожаннєм.

¹²Прославляйте Сина, щоб не прогнївився, а вам щоб не погибнути на дорозї вашій, бо скоро загориться гнїв його. Блаженні всї, що надїються на його.